Олександр Миколайович Мачула
Миколаївський поет, автор шести поетичних збірок, які вийшли друком протягом останніх трьох років. Нестандартні, водночас зрозумілі великому загалу погляди поета на широке коло життєвих питань знайшли своє відображення у ліричних творах на громадянську, військову, соціально-політичну тематику. Суттєву увагу приділяє автор питанням історії української держави, віри та релігії. Не оминає Олександр Мачула й традиційних ліричних тем – кохання, дружби, відданості.
Лiтня колискова
Баю-бай, засни, мій синку,
тиша навкруги.
Баю-бай, вже сплять, дитинко,
річка й береги.
Птаство стихло стоголосе,
жайворонок спить.
Скоро в гості прийде осінь
й все позолотить.
Баю-бай, у чистім полі
вітерець гуля.
Гладить листя на тополі,
чути солов’я.
Баю-бай, в хмарках високих
місяць ліг спочить.
Затихають всюди кроки,
вся малеча спить.
Баю-бай, і котик-мурчик
влігся на печі.
Лиш за пічкою цвіркунчик
знай собі сюрчить.
Баю-бай, засни, маленький,
вічки закривай.
Спи, мій котику сіренький,
баю, баю, бай…
Ящiрка
Я рептилія метка,
в мене шкіра, як луска,
у траві мій дім повсюди –
біля річки і ставка.
Не боюсь птахів і змій,
подарую хвостик свій,
коли хтось за нього вхопить –
згодом виросте новий!
Ярмарок креативу
Крокодили розказали, –
Карл у Клари вкрав корали!
Потім Карла розібрало –
красти став все, що попало…
Що потрапило під руку:
кружку вкрав, краватку, крюка,
краник, крісло і кресало,
крону, кригу, що скресала,
скрепер, скраб і соус карі,
скріпку й скрипку Страдиварі.
Краба вкрав і навіть кремінь,
шкіряний червоний ремінь,
Піфагорови труси
що тримав в скрутні часи.
Клара з криком креп скрутила,
креативно Карла вкрила,
розвернула скриню чорну
і взяла: портфель попкорну,
краски, крендель і креветку,
відпрасовану серветку,
три куріпки і сороку,
скрекотала щоб нівроку,
ще крота, з крокету дрюка,
не труси – прекрасні брюки,
і побігла за комору
зустрічати Піфагора.
Карл там Клару підстеріг
й гризти запросив пиріг!
Вовча жалiсть
Вовк корову пожалів,
хвіст у косу їй заплів,
залишились від корови –
лиш коса та чорні брови!
Вовк телицю пожалів,
про кохання їй наплів,
залишились край дороги –
шкура, ратиці і роги!
Вовк кобилу пожалів,
гриву в коси їй заплів,
залишились край діброви –
хвіст, копита і підкови.
Пожалів ослицю вовк,
нарядив її у шовк,
залишились від віслючки –
довгі вуха та каблучка!
Так, закручена спіраль,
та у чому тут мораль:
не ганяйтесь за шовками –
дружбу не водіть з вовками!
Комарик
Взявши шпажку і ліхтарик,
залетів у дім комарик.
Не пускай його до хати –
заважатиме всім спати!
Мов якась нічна примара,
цілу ніч дзижчав комарик –
дуже він проголодався,
ранком спати все ж подався.
Каченя-рибаченя
Каченя-рибаченя,
розвеселе пташеня,
одягло місінь на палку
й подалося на рибалку.
Насадило на крючок
найжирніший черв’ячок
і закинуло в кущі,
де клюють лини й лящі!
Довго не прийшлось чекати
розвеселому качаті,
та тепер потрібні сили –
упіймало крокодила!
Татко-качур допоміг,
крокодила переміг –
з сином носять чуні сірі
з крокодилячої шкіри!
Логопед
Знає лікар-логопед,
що таке велосипед –
він на ньому на роботу
їздить задом наперед.
Ще жартує від душі
і розказує вірші,
а про звуки знає стільки,
що встигай лише пиши!
Розрізнить глухі й дзвінкі,
про тверді, м’які, хрипкі
все повідає детально
й рамки вам задасть жорсткі.
Не потрібен Архімед,
щоб створить велосипед,
звуки вірно вимовляти
допоможе – логопед!
Тюлень
На крижині цілий день
гріє поперек тюлень –
підставляє сонцю спину
й косить око на сардину,
але лінь зробити крок,
є під шкірою жирок –
зранку він поснідав смачно
і тепер йому не лячно.
Може ніжитись на сонці,
чайки в нього в охоронцях.
Тільки серед хвиль мелькнула
хитра злодійка акула –
враз пташині теревені
повідомлять це тюленю.
Хоч великі в нього ласти,
та воліє їх не скласти,
причаївшись за торосом,
і повітря цідить носом.
Їжачок
Жив на світі їжачок,
мандрував він полем, лісом.
Шубку мав із голочок,
не боявся вовка з лисом.
Груші, яблука йому
до смаку, а ще - грибочки.
Як приємно одному
жваво бігати в садочку.
Він на місці не сидить,
хоч гуляє й наодинці,
бо колючому кортить
відшукать смачні гостинці.
На баштанi
На баштані кавуни
виросли нівроку –
тут і там лежать вони,
не ступити й кроку!
Полосаті і рябі,
з білими боками.
Я один візьму собі –
пригостити маму.
Але сторож в курені,
може насварити –
попрохати слід, мені
треба це зробити!
Раптом вийшов з куреня
дідо не старенький
і вручив два кавуна –
татку і для неньки.
Книги Олександра Мачули
Лiтачок
Мчиться злітна полоса,
навкруги земна краса.
Та красою неземною
манять срібні небеса.
Я іду мерщій на зліт,
відправляюся в політ.
Знову хочеться сьогодні
подивитися на світ.
Підіймаюсь в вишину,
споглядаю далину.
Бачу милу Батьківщину,
я люблю її одну!
Хоч маленький літачок,
та не тля і не жучок.
Я літаю над Землею,
не повзу, як слимачок.
Веселка
Хмарки розлетілись,
дощик перестав.
Сонечко з‘явилось,
заглядає в став.
Дивиться у річку,
сушить береги
й кольорову стрічку –
райдуги-дуги.
Чарівна веселка
встала з ковили.
Ти міста і села,
й душу звесели.
Книги О.М. Мачули
1. Мачула О.М., Осінній дебют, лірика, українською мовою - Хмельницький, видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2016 - 144 с.
2. Мачула О.М., Мачулівські усмішки, лірика, українською мовою - Миколаїв, видавець ФОП Шамрай В.П., 2016 - 292 с.
3. Мачула О.М., Срібні струни душі, лірика - Миколаїв, Іліон, 2017 - 196 с.
4. Мачула О., Пісня соколина, лірика - Миколаїв, Іліон, 2017 - 196 с.
5. Мачула О., Чарівна веселка, лірика для дітей - Миколаїв, Іліон, 2018 - 84 с.
6. Мачула О., По лезу бритви, лірика - Миколаїв, Іліон, 2018 - 240 с.
7. Мачула О., Повітря, що спресоване в вірші, лірика - Миколаїв, Іліон, 2019 - 52 с.