Микола Степанович Вiнграновський
(1936-2004)
Фiлолог Дмитро Семчишин про творчiсть Миколи Вiнграновського
Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади.
Нема закону, перешкод нема.
Ти плачеш. Плач. Втішати я не ладен.
Душа моя холодна і німа.
Дорогоцінні дні я біля тебе знищив,
За спалені роки нічого не просив я.
Навколо тебе в їхнім попелищі
Росте покора і росте безсилля.
Я думаю: у цім твоєму світі
Небудь-коли в ім'я смачного сну
Мене ти зрадиш й викинеш на смітник,
Як знуду за тобою навісну.
Як мало ненавидіти й любити!
І як багато жить, щоб тільки жити.
Темніє вечір, вівці і горби,
Погуцали під гору дві смереки,
Боками світять хмари і гриби,
І світить Шлях, що із Варяг у Греки…
Поворухнися, дощику, і стань!
Полоскочи метелику за вухом,
А там піди, як схочеш, на Обухів,
Обухова не схочеш — на Саврань!
І ти, темнава птице, не лети
Із мого серця в летище далеке-
Вечірнє слово тихо засвіти,
Як світить Шлях, що із Варяг у Греки.
То дощ, то сніг, то знову дощ,
І листя лопотіло,
Побуровіла нехворощ,
Вода на зиму сіла.
Піввітру пахло ще теплом,
Йогенька ж половина
Ішла вже з білим рюкзаком,
Тонка зігнулась спина.
Якийсь дідок-перестрибок,
Не на коні, не в човні,
З'явивсь з-під хмари і листок
Здмухнув собі зі скроні.
І враз на землю він побіг,
З-під хмари вітром здутий:
Одна нога узута в сніг,
Друга у дощ узута.
При зимі-осені-весні
Розхитуючи кладку,
Біг дід мій здалеку мені
Чорнявим хлопченятком.
З усіх своїх далеких ніг
Він біг на силу всеньку,
Біг і співав: то дощ, то сніг
І я, твій дід, маленький!
Щасливе подружжя Вінграновських
Марiя
На базарі рученьки ісклала,
В білій хустці, в сірім піджаці,
Голову на буханець поклала,
Задрімала в хліба на щоці.
У чоботях, в темній спідничині,
В білому горосі-фартусі
Спить собі в базарній хуртовині,
А оса тим часом на осі
Гомонить, по сливах… Задрімала..
Промінь сонця гасне у косі.
На буханець голову поклала,
Продає ті сливи уві сні.
Цієї ночі птах кричав
У небо відлетіле.
Цієї ночі сніг упав —
На чорне впало біле.
Цієї ночі уночі
Ми тихо говорили…
Різдвяні пахли калачі,
Шибки в мороз горіли.
З далеких берегів і лоз
В цю снігопадь лапату
Приніс від зайця Дід Мороз
І дещо нам у хату.
Один лиш птах кричав-болів
За морем, за горами,
І наш різдвяний стіл білів
В кутку під рушниками.
Передчуттям любові і добра
І в ці рази я тішусь та радію!
Немов перегра давності стара,
Щось знову обіцяє на надію.
Затуркані бажання золоті,
І суєтою злякані довір'я,
Як діти по мертвотній руйноті
До себе знову лізуть на подвір'я…
Який щасливий голод на душі!
Яка перечекаянність! звідколи!
Яка жага вже застеляє столи!
Які на хвилі білі буруші!
А сумніви-гризоти, як татари!
А час холодну ніженьку кує!..
Не зрадь хоч раз, не проминися даром,
Один хоч раз, передчуття моє!
Шкiльний клас М. Вiнграновського у. м. Первомайську. 1952 р.
Минулося. І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить.
І тихо видно білі дива,
На руку руку ніч кладе…
А тінь тремтливо-полохлива —
Хтось наче йде! Хтось наче йде…
Минулося… Твоя ця мИна,
Цей подих опівнічних губ,
Ця купина неопалима —
Забув би вже, давно забув!
Над білим полем біле небо,
На руку руку ніч кладе…
Воно минуло — так і треба…
Це щастя — трясця: нападе
І вже не скоро відійде…
Елегiя
Літа жадань, літа сум'ять і знади!
Усе, усе — водою з-під човна.
Страждай і плач тепер, моя ти сладо,
Журись журбою серця і чола.
Оце і все із поля наших снів.
Скінчилися обжинки навіжені.
Я накосив лиш нервів добрий сніп
Та вимолотив радощів півжмені.
Та ще надія б'ється в голосіннях!
Та ще любов біжить у манівці,
Як та сльоза, підпалена промінням,
По вечоровій стомленій щоці.
І те, і те: як птах ранковий
Раптово випурхне з трави,
Як сон перерваний раптовий —
Мені не йдеш ти з голови.
Мені ідеш ти — не докликнуть.
А крикнеш — крикнув і сиди,
І губи дивляться і сліпнуть,
Не надивившись назавжди.
У кожної дороги — ноги.
І крок дороги — крок розлук…
Ще не ясні мені дороги,
Дороги снів твоїх і рук…
І якби, може, не прощально
Ранковий птах злетів з трави —
Непереквітло і вінчальне
Мені не йдеш із голови.
Книги М.С. Вiнграновського
Моя осiнь
Шепоче дощ про тебе у траві,
Ріку читає сірими очима.
Ідуть з роботи землі степові,
Лежить гора з сосною за плечима.
Сухе намокло небо і стебло,
У зайченят ростуть веселі зуби,
І кавуняче зернятко стекло
Червоною краплиною на губи.
Подовшали тривоги і листи,
Ліси на глину, на пісок опали.
Лиш ти одна, мені одна лиш ти
Мій палиш сон і душу мою палиш.
Тост
Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, —
Початок і кінець твій загубився…
Багряною півчарою схилився
В вологих сонцетінях небозвід;
І морезвід півчарою другою —
І чара зустрічі в руці моїй горить!
Вино в ній — ти. Любовною рукою
Я п'ю тебе за тебе у цю мить.
Я п'ю за мить — за вогняне і чуле,
За любощів священне забуття.
Сучасна мить мені вже, як минуле,
Сучасна мить мені, як майбуття.
За вічність п'ю — вона тебе відкрила,
Кохана, спи… За споминів гаї!
За ще не квітлі квіти твого тіла,
За таємничі лінії твої!
За свято засинання й просинання,
За довші крила нашим літакам.
І за прощання! Вип'ю за прощання —
Прощання ще не зраджувало нам.
Ти — вся любов. Ти — чистота,
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,
Твоя любов мені священна.
Трояндо неба і землі,
В тобі всі їхні барви грають…
У мене сльози розцвітають,
Цвітуть думками на чолі.
В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот моїх. досад
Мені дарує він красу землі і неба.
Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.
Присвоєння Миколi Степановичу Вiнграновському звання Почесного громадянина м. Первомайська
Моєму морю
Прийшла моя пора тебе зустріти,
Ступить на твій клекочучий поріг!
Відмічений суворим правом жити, —
З тобою розминутись я не міг!
Мене ти кликало своєю глибиною,
І серце моє рано споловіло.
Над збуреною вирною габою
Воно з тобою ще не клекотіло!..
Ти чуєш, море?! Юність моя, зоре,
В твоїх просторів синьокрилий дим!
Я молодим прийшов до тебе, море,
Будити хвилю із твоїх глибин.
Тобі ми з товариством сповідаємо
І молодість свою, і сивину.
Своєю честю ми відповідаємо
За чистоту твою і глибину!
Здіймаймо, товариство, наші крила
Із древніх і нових його глибин!
Рівняймо наші крила, як один,
На берегів омріяні вітрила!..
Дозволь нам, море, в пору цю світанну
Своєю кров'ю влитись в твою кров…
Дозволь нам, море, в бурях океану
Твою жорстокість пити і любов…
Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
В Холодній Балці сон тече —
Не снись. Не звись. Не називайся.
Труїти душу кожен раз
Я вже не можу — будь я прокляті
Пищать дощі, і води топлять
І душу, і терпіння, й час…
Степліло подихом легким,
Степліло в прикрощах минулих
Тепло заснулої руки,
Тепло щасливих губ заснулих.
Книга поезiй М. Вiнграновського
Вже сказано “ні” в одлетілому літі,
Хоч вчора-звечора було іще “так”,
Червоно та біло у жовтому житі
Зацвів та опався знервований мак.
Ідеш чи стоїш, але слово за слово,
Ідеш чи стоїш — за літами літа.
Не встиг оглянутись, як слово солоно
На сон твій, на крок, на літа обліта.
Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,
За кленами сіріло джерело,
І небо йшло задумливо над світом,
І довгі зорі сіяло крізь віти,
Втираючи хмариною чоло.
За травами у срібнім верховітті
Замерехтіла в тінях темна хата,
Цвірчав цвіркун за хатою у житі,
Я тихо голову поклав на руку брата.
Сіяла ковдра в росах. З небозводу
На літаках пливла моя тривога —
Брат спав, як і належить хліборобу,
Грудьми до неба і чолом до нього.
Яке чоло!.. Яка рука!.. Немає
Гарніших рук ні в якому краю!
Я чув тоді — колосся проростає
З його руки крізь голову мою…
Стояла ніч…
На лист, на сніг, на квіт, на тіні,
У шелест і нешелестінь
Стелить в душевному тремтінні
Солодку, юну вашу тінь.
І в світанковім сумовинні
Прощально пестить шию, ніс
І сонні соняшники сині
В солонім сонці сонних кіс.
І знать одне: любити доти,
Доки не згасне долі рань,
Не згаснуть серця перші кроки
І перші болі перших ран.
Любити вас — любити знадність,
Любити вас — любить для вас,
Любити вас — любити радість
В червнево-вересневий час.
Микола Вiнграновський. Живе слово поета
Книги М.С. Вiнграновського
на українськiй мовi
Вінграновський, М. Атомні прелюди : поезії / М. Вінграновський. - К. : Рад. письменник, 1962. - 109 с.
Вінграновський, М. Сто поезій / М. Вінграновський. - К. : Молодь, 1967. – 128 с.
Вінграновський, М. Поезії / М. Вінграновський. - К. : Дніпро, 1971. - 115 с.
Вінграновський, М. Сашко і Сіроманець : повість / М. Вінграновський // Дніпро. – 1975. - № 3. – С. 13-39.
Вінграновський, М. На срібнім березі : поезії / М. Вінграновський. - К. : Молодь, 1978. - 92 с.
Вінграновський, М. У глибині дощів : повість / М. Вінграновський. - К. : Дніпро, 1980. - 165 с.
Вінграновський, М. Київ : поезії / М. Вінграновський. - К. : Дніпро, 1982. - 156 с.
Вінграновський, М. Губами теплими і оком золотим : поезії / М. Вінграновський. - К. : Рад. письменник, 1983. - 62 с.
Вінграновський, М. Губами теплими і оком золотим : поезії / М. Вінграновський. - К. : Рад. письменник, 1984. - 62 с.
Вінграновський, М. В глибині дощів : повісті, оповідання / М. С. Вінграновський. - К. : Рад. письменник, 1985. - 255 с.
Вінграновський, М. Вибрані твори / М. Вінграновський. - К. : Дніпро, 1986. - 463 с.
Вінграновський, М. Кінь на вечірній зорі : повість / М. Вінграновський // Київ. - 1986. – № 4. - С. 13 - 37.
Вінграновський, М. Кінь на вечірній зорі : повісті для серед. та старш. шк. віку / М.Вінграновський ; худ. В. Качальський. - К. : Веселка, 1987. - 197 с. : іл.
Вінграновський, М. П'ять повістей : повісті / М. Вінграновський. - К. : Дніпро, 1987. – 168 с.
Вінграновський, М. "В кукурудзинні з-за лиману..." : вірші / М. Вінграновський // Вітер з лиману : поезії / упор. В. П. Бойченко, Є. Г. Мірошниченко, Е. І. Январьов. - Одеса : Маяк, 1988. - С. 151-155.
Вінграновський, М. Цю жінку я люблю : лірика / М. С. Вінграновський. - К. : Дніпро, 1990. - 205 с. : іл.
Вінграновський, М. Северин Наливайко : роман / М. Вінграновський // Вітчизна. - 1992. - № 12. – С. 2 - 36.
Вінграновський, М. В глибині дощів : повісті, оповідання / М. С. Вінграновський. - К. : Рад. письменник, 1985. - 255 с.
Вінграновський, М. Любове, ні не прощавай : вибрана лірика / М. Вінграновський. - К. : Український письменник, 1996. - 149 с.
Вінграновський, М. Северин Наливайко : роман / М. Вінграновський. - К. : Веселка, 1996. - 366 с.
Вінграновський, М. Те саме / М.Вінграновський. – К. : Веселка, 1996. – 366 с.
Вінграновський, М. Вірші / М. Вінграновський // Література рідного краю : письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія / ред. Н.М. Огренич. - Миколаїв : Видавництво МОІПЛО, 2003. – С. 114-115.
Вінграновський, М. Гусенятко : оповідання / М. Вінграновський // Література рідного краю : письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія / Ред. Н.М. Огренич. - Миколаїв : Видавництво МОІПЛО, 2003. – С. 116-121.
Вінграновський, М. Манюня : повісті, оповідання, есе / М. Вінграновський. - Львів : Літопис, 2003. - 319 с.
Вінграновський, М. Вибрані твори : в 3-х т. Т. 1. Поезії. 1954-2003 / М. Вінграновський. - Тернопіль : Богдан, 2004. - 399 с.
Вінграновський, М. Вибрані твори : в 3-х т. Т. 2. Северин Наливайко / М. Вінграновський. - Тернопіль : Богдан, 2004. - 398 с.
Вінграновський, М. Вибрані твори : в 3-х т. Т. 3. Повісті й оповідання / М.Вінграновський. - Тернопіль : Богдан, 2004. - 352 с.
Вінграновський, М. Вибрані твори / М. Вінграновський. - К. : Дніпро, 2004. - 830 с. - (Бібліотека Шевченківського комітету).
Вінграновський, М. Дума про Британку ; Моєму морю : вірші / М. Вінграновський // Миколаївський оберіг. - Миколаїв, 2004. - С. 29-31.
Вінграновський, М. Перша колискова : вірші / М. Вінграновський // Українська поезія XIX -XX століття : для середн. та старш. шк. віку / упор.Т. І. Стадницька. - К. : Школа, 2008. - С. 178-182.
Вінграновський, М. Сіроманець : повісті, оповідання / М. Вінграновський. - Одеса : Маяк, 2008. - 162 с.
Вінграновський, М. Битва на Очаківській переправі / М. Вінграновський // Миколаївщина в історії України : (книга для читання з краєзнавства). Ч. 1 / ред. Н. М. Огренич ; упор.В. П. Бойченко. - Миколаїв : МОІППО, 2009. - С. 173-177.
Вінграновський, М. Ріка моєї долі [поезії] / М. Вінграновський; упор. Є Пшеничний . – Дрогобич : Коло, 2010. -161 с.
на русском языке
Винграновский, М. Сто стихотворений / М. Винграновский. - К. : Дніпро, 1967. - 98 с.
Винграновский, М. Третья книга : стихи / М. Винграновский. - М. : Сов. писатель, 1972. - 110 с.
Винграновский, М. Козерог : стихи / М. Винграновский. - М. : Сов. писатель, 1972. - 94 с.
Винграновский, М. Козерог : стихи / М. Винграновский. – М. : Мол. гвардія, 1977. – 94 с.
Винграновский, М. На серебряном берегу : стихотворения, поэма / М. Винграновский. – М. : Сов. писатель, 1983. – 128 с.
Винграновский, М. Стихотворения / М. Винграновский. – М. : Худож. Лит., 1986. – 320 с.
Винграновский, М. Лето на Десне : повести и рассказы / М. Винграновский. – М. : Сов. писатель. – 1987. – 313 с.
Винграновский, М. Сашко и Сироманец : сценарий / М. Винграновский // Искусство кино. - 1989. - № 11. - С. 92 - 117.