Валерiй Петрович Бойченко
(1941-2011)
Світліє даль широкого Лиману.
За овид углибають кораблі.
Яких просторів думкою дістану?
Де тінь твоя на виспраглій землі?
Ідуть роки розмірною ходою.
Повільно сонце веслами гребе.
Невже ми розминулися з тобою?
В якім тепер столітті ждать тебе?
* * *
Над Бугом і Дніпром стоїть небесний безмір.
На диску сонячнім карбується курган.
І твердь земна довкруг просториться на безвік,
Важке земне ядро могутньо взявши в бран.
Тече вода річок, тече крізь серце й очі,
Немов прозорий час – без спину, без кінця.
В гущавині садів радіє птах співочий.
І холод перемін струмує до лиця.
Та ширшає душа, і тіло пломеніє,
У жилах – сонячна струмить речовина.
І кров моя гаряча багряніє
В земних судинах, як джерельна бистрина.
Над Бугом і Дніпром віки стоять шатрищем,
І чути: мов стріла, запущена з небес,
Крізь мене бистрий час несамовито свище,
І холодом заліз хизується прогрес.
Курить космічний шлях над мовчазним курганом.
Обличчям до небес росте душа в степах.
Пливе широкий степ думливим океаном,
Тече крізь мене степ, як споконвічний шлях.
* * *
Світання вже купалось у промінні.
Я відчинив у тихий сад вікно –
Війнуло в очі золотом осіннім,
Війнуло в душу, уляглось на дно…
Одринь, полине гірко-невблаганний.
Я в сад прозорий тихо увійду:
То не пожовклий лист яріє тьмяно –
То золоті плоди горять в саду.
Зустріч з читачами: Іван Григурко, Валерій Бойченко та Еміль Январьов
Осiння елегiя
Затуманено синяву димом густим:
Палить жовте бадилля мовчун-дідуган.
Скільки літ і століть обернулося в дим!
Ось і знову над лугом сивіє туман.
Віє свіжістю чиста вода у ріці,
І заріччя синіє пронизливо так…
Під терновим кущем, де сидять горобці,
Загубився без гички цукровий буряк.
Позгорталося листя старої верби.
Шурхотять посірілі сухі комиші.
Як же хочеться все таки мати в собі
Хоч краплину безсмертної тої душі…
Щоб за гранню, яка прохолодно війне,
Слідкувати за цим журавлиним ключем,
Завжди бачити небо, прозоре й ясне,
І пожовклий листок під терновим кущем.
* * *
До плину років доторкнуся душею –
Болить, наче солі на рану сипнув.
Учора лише починав одіссею,
Сьогодні – вже берег, і круча, і зсув…
Жовтіє при березі глина підтала.
Усі ви мої – і шляхи, й манівці.
І слово з душі обліта, облітає,
І там, де боліло, – рубці та рубці.
Очеретина
Цвітуть сніги, мов біла гречка.
Над ними – вицвіла блакить.
Десть тут сховалось озеречко –
Під кригою, під снігом спить.
Невже його зима захланна
В обійми закує навік?
Весна настане, й сонце гляне,
Немов гарячий сердолік.
Полого стелиться долина.
В снігу і верби, і трава.
Але суха очеретина
Тремтить без вітру і співа.
Миколаївські поети Еміль Январьов і Валерій Бойченко
Променіє над мороком світло.
Сонце Землю бере в два крила.
Скільки весен на серці відквітло!
Тільки ж та, найясніша, – була?
Чисті руки твої – осіяння,
Дар небесний, безмовне "люблю”.
Та, як рана, впече запитання:
Чи ж усе я віддав без жалю?
Це життя, неймовірний дарунок,
То цілую в уста, то клену.
Ти – свавілля, чи ти – порятунок?
Не сприйму.
Не скажу.
Не збагну.
Дружині Лесі
Затихає місто, мов ріка.
Засинає місяць, мов дитина.
Спить-сія твоя легка рука.
Ніч зависла – синя пелерина.
Тиша спить, оправлена в грозу,
Повіва розквітлою лозою.
Вип’ю, поки ніч, твою сльозу –
Хай не наливається грозою.
Затихає місто, мов ріка.
Засинає місяць, мов дитина.
Лиш рука, солодка і гірка,
Світиться тривожно, мов калина.
Миколаївські поети Е.Январев, В. Качурін і В. Бойченко на святкуванні Лермонтовських днів поезії в П'ятигорську
Миколі Вінграновському
Чом так холодно, весно моя?
Вітер в шибу – мов пес бездомний.
Небо – в хмарах, густих кураях,
Берег дальній – майже фантомний.
Рідна весно, нам треба жить.
Ти холодна – й за це спасибі.
Кущ при березі б’ється-тремтить,
Як на камені спіймана риба.
Ти не раз зігрівала мене,
Весно буйна, весно вогненна,
Це ж звідтоді – серце бучне,
Це ж звідтоді серце – пісенне,
Не питаю, чому холоди –
Ходять біди незримо, безшумно.
Час настав – край води та біди,
Віддавати, що брали бездумно.
Рідна весно, природо моя,
Тобі холодно стало зі мною.
Як болюче мені докоря
Куш калиновий під вербою.
* * *
Ми йдемо по вузенькій стежині.
Тісно нам на безлюдді удвох.
Кожен душу хова в самотині,
М’яко стелиться вицвілий мох.
Впав листочок у воду імлисту,
У повільну її течію.
Страшно правду тобі розповісти.
Ще страшніше – почути твою.
* * *
З друзями-поетами біля пам'ятника Т. Шевченко
Любов – неначе вулик золотий:
До нього ми з тобою, наче бджоли,
Приносимо по краплі мед густий,
Облітуючи пагорби та доли.
Буває всяк на нелегких шляхах.
Нам без кінця – польоти і польоти,
Й лиш нам відомо, що медові соти –
Немов червоне й чорне в рушниках.
Брунатний взяток нам солодкий тим,
Що спільний він і в сонячній завії,
І тужної години безнадії:
Коли удвох, не гірке навіть дим.
Ген за рікою квітка розцвіла.
Знов летимо: крилечко до крила.
* * *
Вітрильник мій на хвилю сміло йшов,
Під бурею вітрила – мов сталеві.
Тяжкі буруни, наче хижі леви,
Борти стрясали, аж холола кров.
На березі мене чекала ти –
Зневірі не скоряючись, ти ждала;
Світила розгорялись і згасали,
А ти мені світила з темноти.
Спливли роки… О світе дощовий!
Чи ж не задосить гроз та хмар плакучих?
Хто ж знати міг, що в грононосних тучах
Вселенський протяг, а не буревій?!
Я, Одіссей, на березі стою:
Пече в ступні м’який пісок Ітаки,
Горять на скелях – не згоряють – маки,
А де ж бо ти, мій квіте у раю?
Горить на скелі золоте вікно!..
І знову в тебе вірю я шалено,
Тремтить душа – оголена антена,
І ловить струми,
Й вірить – все одно…
Де погляд твій, де щирий подив брів?
Чи ж ти була, чи ж марила ночами?
Б’є в берег море дужими валами,
Й вітрильник знову рветься з якорів.
* * *
Пахне вітер тугими бруньками,
Вже з-під снігу чорніє земля.
І, оплетене тепло гілками,
Б’ється серце, мов перепеля.
Цвірінчать горобці над снігами.
Віє димом солодким з осель.
Незабаром щось станеться з нами –
Упаде снігова цитадель.
Незабаром… Ще мить, ще хвилина.
На осонні, в сяйній наготі
Аж тремтить молоденька стежина
У весняному передчутті.
Сонце ярко в снігах сатаніє,
Пада в крони проміння пряме.
Тінь пагілля ще холодом віє,
Та гаряче вже гілля саме.
Валерій Бойченко та Еміль Январьов
Покіль ми хвацько промовляли
З трибун високих і низьких,
Покіль ми лозунги писали
(На тлі червонім – білий штрих),
Ми щире злото розгубили
Та назбирали мідяків,
Навчились думати впівсили,
Імітували співаків.
Та істина – ізнову гола:
Потужний флер ізнов згорів,
І щира правда очі коле,
Як за Шевченківських часів.
* * *
Ця дорога уздовж лісосмуги,
Цей запилений тихий спориш...
В цім краю осявання і туги
Ти свої оповідки облиш.
Ти забудь і незгоди й невдачі,
Із тобою мочатиму й я.
Глянь, як в’ється за обрій тремтячий
Путівця молода течія.
Тут мені все родинне і знане.
Тут акацій цвітіння рясне.
Подорожник лікує не рани –
Від смертей захищає мене.
Зеленіють від неба до неба
Молоді вікові пшениці.
Тут питати нічого не треба.
Лиш полин розітри у руці.
В скронях кров потривожена стука,
Легко сіється чиста блакить,
І стрілою з козацького лука
Давня тиша у небі бринить.
Не кажи мені слів, ні словечок.
То все зайве, усе – суєта.
Світ чорнозему широкоплечий
Сивиною століть зацвіта.
Блудний син, я благаю прощення...
Чую мамину мову в гаю.
Зупинімось під сонцем спасенним,
Щоб послухати душу свою.
* * *
Заповiдь
Не убий бездомної зозулі.
Не стопчи барвінку на межі.
Оленятко вбережи від кулі.
Річечку від смерті вбережи.
Не убий чуттів своїх глибинних –
Суму щастя й радості журби.
Зрослої у віковім борінні,
Власної душі не погуби.
Твори В.П. Бойченка
Книги
Бойченко, В.П. Іскри / В.П. Бойченко. - К. : Молодь, 1972. - 48 с.
З роду ще такого я не бачив : вірші-небилиці / з англ. пер. В. Бойченко. - К. : Веселка, 1973. - 16 с.
У мене курочка була : англ. народні дитячі пісеньки / пер. В. Бойченко. – К. : Веселка, 1973. - 16 с.
Бойченко, В.П. Сонячні кола : поезії / В.П. Бойченко. – Симферополь : Таврія, 1975. - 88 с.
Бойченко, В.П. Поліття : поезії / В.П. Бойченко. - К. : Молодь, 1977. - 78 с.
Бойченко, В.П. Багряні колони : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1978. - 78 с.
Бойченко, В.П. Широти : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1981. - 52 с.
Бойченко, В.П. Світлі ріки : лірика / В.П. Бойченко. - К. : Рад. письменник, 1984. - 134 с.
Бойченко, В.П. Доброта : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1987. - 127 с.
Бойченко, В.П. Птахи над полум`ям : поезії / В.П. Бойченко. - К. : Рад. письменник, 1989. - 108 с.
Бойченко, В.П. Який широкий світ! : вірші / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1989. - 40 с.
Бойченко, В.П. Правий берег : лірика / В.П. Бойченко. - К. : Дніпро, 1991. – 256 с.
Бойченко, В.П. Не повториться мить : поезія та переклади / В.П. Бойченко. – Миколаїв : Видавництво МФ НаУКМА, 2001. - 208 с.
Бойченко, В.П. З історії словесності Південного Прибужжя : навч. посібник для вузів / В.П. Бойченко ; ред. В.П. Шкварець. – Миколаїв : ВіД, 2005. - 72 с.
Бойченко, В.П. Книга Леля : лірична драма. - Миколаїв : Іліон, 2006. - 144 с.
Миколаївщина в історії України : (книга для читання з краєзнавства). Ч. 1 / ред. Н. М. Огренич ; упор. В. П. Бойченко. - Миколаїв : МОІППО, 2009. - 256 с.
Миколаївщина в історії України : (книга для читання з краєзнавства). Ч. 2 / ред. Н.М. Огренич ; упор. В.П. Бойченко. - Миколаїв : МОІППО, 2009. - 270 с.
Бойченко, В.П. Хай вам засяє любов : поезії та переклади / В.П. Бойченко ; авт. вступ. слова М. Братан. - Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2010. - 388 с.
Публікації у збірниках та альманахах
Бойченко, В.П. Воспоминания : стихи / В.П. Бойченко ; пер. с укр. // Поэзия : альманах. - М., 1972. - С. 7-8.
Бойченко, В.П. Балада про пісню : вірші / В.П. Бойченко // Вітрила - 70-71. - К., 1971. - С. 10-11.
Бойченко, В.П. Таврійські степові : вірші / В.П. Бойченко // Поезія-72. - К., 1972. - С. 10-11.
Бойченко, В.П. Мир : вірші / В.П. Бойченко // Поезія-76. - К., 1976. - С. 13-16.
Бойченко, В.П. Права : стихи / В.П. Бойченко; пер. с укр. // Рукопожатие через горизонт. - Ставрополь, 1976. - С. 245-248.
Бойченко, В.П. Чайки в степу : вірші / В.П. Бойченко // Дніпрові райдуги : антологія молодої поезії України. - К., 1978. - С. 42-45.
Бойченко, В.П. Магістраль : вірші / В.П. Бойченко // Комсомол, доля моя. - К., 1979. - С. 358-364.
Бойченко, В.П. Єднання : вірші / В.П. Бойченко // Родники : проза, стихи. - Одесса, 1980. - С. 135-137.
Бойченко, В.П. Невідомий солдат : вірші / В.П. Бойченко // Перемога. - К., 1980. - С. 304.
Бойченко, В.П. Будівничі октави : вірші / В.П. Бойченко // Степова зірниця. - Одеса, 1981. - С. 40-41.
Бойченко, В.П. Основа : вірші / В.П. Бойченко // Стапелі над Інгулом : нариси, вірші, оповідання. - Одеса, 1983. - С. 14-20.
Бойченко, В.П. Роки : вірші / В.П. Бойченко // Горизонт. - Одеса, 1983. - С. 89.
Бойченко, В.П. Гори : вірші / В.П. Бойченко // Голоси гір та степів : поезії. - Одеса, 1984. - С. 127-134.
Бойченко, В.П. Зустріч з поетом : вірші / В.П. Бойченко // Кобзарева зоря. - К., 1984. - С. 29.
Бойченко, В.П. Гірська рота : вірш / В.П. Бойченко // Крила нашої весни : поезії. – Одеса ; Орджонікідзе, 1985. - С. 165-170.
Бойченко, В.П. Прибужжя : вірші // Квітни, земле моя. - Одеса, 1985. - С. 41, 115-116, 136.
Бойченко, В.П. Миколаїв : вірші / В.П. Бойченко // Вітер з лиману : поезії. - Одеса, 1988. - С. 189-195.
Бойченко, В.П. Тихі сніги : вірші // Поезія. - К., 1988. - Вип. 2. - С. 63-64.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Література рідного краю : посібник-хрестоматія. - Миколаїв, 1994. - С. 175-180.
Бойченко, В.П. Почуття : вірш / В.П. Бойченко // Бузький Гард : альманах. - Миколаїв, 1996. - С. 39-41.
Бойченко, В.П. Як не принижуй ти душу свою : вірші / В.П. Бойченко // В волнах века : альманах. - Николаев, 1997. - С. 70-72.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Література рідного краю: Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія. – Миколаїв, 2003. - С. 157-163.
Бойченко, В.П. З історії письменства рідного краю / В.П. Бойченко // Миколаївський оберіг. - Миколаїв, 2004. - С. 5-14.
Бойченко, В.П. Словесність Прибужжя крізь століття / В.П. Бойченко // Література рідного краю: Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія / В.П. Бойченко ; ред. Н.М. Огренич. – Миколаїв, 2003. - С. 10-17.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Миколаївський оберіг. - Миколаїв, 2004. - С. 129-144.
Бойченко, В.П. Заснування Миколаєва в контексті імперських завоювань (за В.Ключевським) / В.П. Бойченко // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : VI Миколаївська обласна краєзнавча конференція. - Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2006. - С. 14-16.